Військово-патріотичне виховання в сучасних умовах

Одним з найважливіших напрямків зміцнення і розвитку України на сьогоднішній день керівництвом держави відзначається підвищення обороноздатності країни шляхом реформування Збройних Сил України і виведення їх на якісно новий функціональний рівень. Цей аспект торкається всіх сфер діяльності держави.

Одною з найперших сходинок підготовки молоді до несення військової служби є початкове навчання учнів старшого шкільного віку в рамках вивчення предмета «Захист Вітчизни». Найголовнішим завданням курсу «Захист Вітчизни»  є не лише формування знань, умінь і навичок з розділів і тем, які передбачає програма, а й виховання вищого рівня патріотизму і бажання служити в Збройних Силах України (ДОДАТОК №1).

Військово-патріотичне виховання — цілеспрямований, організований процес формування готовності юнаків старшого шкільного віку до строкової військової служби в Збройних Силах України. Патріотичне виховання молодих поколінь базується на Конституції України, Законах України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Указах Президента України "Про Національну доктрину розвитку освіти" (№ 347 від 17.04.2002 р.), "Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді" (№ 948 від 25.10.2002 р.) Постанови Кабінету Міністрів України  "Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства" (№ 1697  від 15.09.1999 р.).

Військово-патріотичне виховання акумулює весь комплекс знань, умінь, навичок отриманих учнями не тільки на уроках «Захисту Вітчизни», а уроках історії, літератури, математики, фізики, хімії, біології та ін. (ДОДОТОК №2), а також в позакласній роботі (ДОДАТОК №3).

Під час занять Захист Вітчизни я ознайомлюю учнів із специфікою військової праці, готую до виконання обов'язків солдата, ознайомлюю з особливостями служби в Збройних Силах України, виховую в них якості, необхідні майбутньому воїнові. Програма Захист Вітчизни дозволяє підчас вивчення кожної теми використовувати матеріали із життя воїнів у мирний час і пропагувати на уроках приклади героїчного минулого українського народу, його Збройних Сил. На заняттях з вогневої підготовки надається можливість показати переваги нашої стрілецької зброї (ДОДАТОК №4). Стройова підготовка   дисциплінує учнів, навчає їх працювати в команді, формує поставу та зміцнює витривалість (ДОДАТОК №5). Вивчення військової присяги дозволяє розкрити важливі вимоги до морально-бойових якостей воїнів, формує почуття національної гордості за Збройні сили України, за Батьківщину. Медико-санітарна підготовка вчить проводити первинний огляд поранених, надавати першу медичну допомогу; формує практичні навички проведення заходів реанімації потерпілих.

Традиційним і логічним завершенням вивчення предмета «Захист Вітчизни» в школі є проведення триденних навчально-польових занять(ДОДАТОК №6). Навчально-польлві заняття мають на меті підсумувати дворічне навчання молоді основам військової справи. За три дні юні захисники Вітчизни мають можливість продемонструвати всі набути знання, вміння і навички, порівняти рівень своєї підготовки зі своїми товаришами, отримати практику у застосування своїх компетентностей в умовах навчально-тренувальних занять і змагань. 

ДОДАТОК №1

Як одна з найперших сходинок підготовки молоді до несення військової служби, початкове навчання учнів старшого шкільного віку в рамках вивчення предмета «Захист Вітчизни» відіграє дуже важливу роль у формуванні не тільки практичної готовності до військової діяльності, а й психологічної потреби, відчуття військового обов’язку перед народом, державою, прагнення здійснити свій конституційний обов’язок.; прагнення самореалізації особистості через виконання громадського і військового обов’язку перед нацією, рідним народом, Батьківщиною; бажання і готовність до подальшого військового навчання – одного з найпочесніших і рейтингових освітніх шляхів. Військово-патріотичне виховання на основі героїчного минулого, національно-історичних військових та трудових традицій українського народу – необхідна складова загального виховання молоді.

Військово-патріотичне виховання молоді поєднує в собі низку окремих напрямів виховання: військового, морального, правового та ін. Проте головним результатом виховних зусиль має стати готовність молодої людини до військово-патріотичної діяльності як внутрішнього системного утворення, що передбачає п'ять основних компонентів — освітній, фізичний, психологічний, соціальний і духовний.

Освітня готовність — це, передусім, обсяг знань героїчного минулого українського народу, історії його Збройних Сил. Вона передбачає також певний обсяг знань з допризовної підготовки, фізичної культури, спорту, гігієни побуту. Головне при цьому — дієвість засвоєних знань, що виявляється в навчально-пізнавальній активності старшокласників на уроках допризовної підготовки, підвищеному інтересі до змісту українознавчих предметів, доланні перешкод у його засвоєнні.

Фізична готовність передбачає певний рівень розвитку в юнаків фізичної сили, витривалості, спритності, швидкості в рухах; сформованість необхідних для військової діяльності рухових навичок та вмінь. Передумовою цього виступають достатній рівень фізично-оздоровчої активності учня на уроках фізичної культури, участь у спортивних секціях тощо.

Психологічна готовність включає в себе позитивну мотивацію участі учнів у військово-патріотичних заходах. Разом з тим, за результатами обстеження старшокласників, вона передбачає певний рівень сформованості таких якостей, як емоційна стійкість, розсудливість, сміливість, рішучість, мужність, цілеспрямованість.

Соціальна готовність передбачає вірність бойовим та національно-історичним традиціям, військовому обов'язку, присязі та військовому статуту, високу дисциплінованість, конструктивну соціально-комунікативну, громадське корисну та національно-громадянську активність.

Духовна готовність проявляється в наявності ідеалу, в пошуках старшокласниками життєвого смислу і цінностей; самоусвідомленні свого Я-фізичного, психічного, соціального.

  

                      ДОДАТОК № 2

Військово-патріотичне виховання як напрямок педагогічної роботи вимагає залучення всіх учасників навчально-виховного процесу: від всього педагогічного складу до батьківського комітету школи, громадських організацій, органів місцевого самоврядування.

Важливим резервом для здійснення військово-патріотичного виховання є міжпредметні зв’язки в процесі навчання, коли закладається фундамент глибоких знань учнів, формується їх світогляд, національна свідомість.

Вміле використання навчальних предметів із метою військово-патріотичного виховання є одним із основних засобів підготовки молоді до служби в ЗСУ.

Важко переоцінити значення предметів гуманітарного циклу в морально-політичній та психологічній підготовці майбутніх захисників Батьківщини.

 

На уроках історії України озброюють учнів знаннями Законів, суспільного розвитку, допомагають засвоїти основні відомості про війну та армію.

На уроках літератури формуються ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів.
На уроках математики, фізики, хімії, біології учні засвоюють основи знань, без яких неможливо оволодіти сучасною технікою і зброєю, засобами захисту від зброї масового ураження.

Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби відіграють уроки фізкультури.

  

ДОДАТОК № 3

Військово-патріотичне виховання одержало дальший розвиток у різноманітних формах позакласних заходів. Вибір заходів здійснюється з урахуванням інтересів учнів, підготовленістю організаторів, стану матеріальної бази. ПРЕЗЕНТАЦІЯ Військово-патріотичне виховання